Не вмер поет. Він тільки на хвилину,

Утомлений недолею, спочив;

І бачить в сні свобідну Україну,

Дніпро, степи і всьо, що так кохав.

І бачить в сні: луна кругом палає,

Сторіками у море ллється кров…

Не вмер поет. Він вгору піднімає

Потоптану народну хоругов.

Богдан Лепкий

21 липня бережанці зібралися у виставковій залі музею Богдана Лепкого, щоб вшанувати 81-у річницю з дня смерті Великого Сина Золотого Поділля.

Богдан Лепкий – письменник, вчений, педагог, публіцист, художник, промовець, перекладач, громадсько-культурний діяч, який своєю багатогранною діяльністю зробив значний вклад у розвиток української національної культури, у справу піднесення національної свідомості українського народу. У творах періоду Першої світової війни письменник не просто подавав огляд тогочасних військових подій, а й чітко формулював та висловлював національно-політичні інтереси українців, порушував проблеми культурно-політичного відродження українського народу. І через сто років його твори залишаються актуальними. Описані в поетичних та прозових творах жахи війни, немов своєрідні репортажі з сучасного поля бою. Проте в усіх наскрізним є оптимістичне твердження про перемогу світла над темрявою. Тож вірмо і ми в Перемогу і що: "Над попелища і могили Здійметься ясний, сніжнокрилий Дух правди і волі. Воскресне, встане Україна! Бо мусить, мусить побідити Добро і правда на землі".