Ось уже кілька років поспіль у третій четвер травня ми долучаємось до міжнародного свята Всесвітній дань вишиванки, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення і носіння етнічного вишитого одягу.
Величезний внесок у популяризацію народної ноші зробили визначні діячі нашої культури. Не виняток тут і Богдан Лепкий. І хоч сам письменник вишитої сорочки не носив, пильно дбав про збереження і популяризацію українського народного вбрання. У його краківській квартирі не бракувало вишитих серветок, скатертин, гуцульських прикрас… Як висловився сучасник митця Остап Луцький, «все разом мало дивний чар української хати при всій решті її західно-європейської декорації».
Богдан Лепкий Портрет дружини в українському строї. 1910-і рр.
Митець болюче переживав втрату певних індивідуальних рис нашого національного вбрання. Цій темі присвятив у 1923 р. статтю «Народне вбрання», яка була опублікована аж у 1989 р. в американському журналі «Наше життя» опікуном архіву письменника д-ром Романом Смиком. Пропонуємо вашій увазі кілька фрагиентів з цієї статті, що не втрачають своєї актуальності і в наш час.
Вітаємо всіх зі святом – Міжнародним днем музеїв!
Зичимо музейним працівникам успіхів у діяльності, поповнень музейних зібрань, розширення наукових та професійних горизонтів, нехай людяними стають експозиції, а оплата та умови праці гідними. Нехай у ваших оселях панують добробут та затишок, а сили та здоров’я ніколи не полишають вас.
На жаль, цього року, в силу відомих об’єктивних причин, неможливі масові заходи, проте ми раді зустрітись з нашими відвідувачами онлайн. З нагоди Міжнародного дня музеїв пропонуємо переглянути відеоролик про роботу Музею Богдана Лепкого «Працюємо для вас» на нашій сторінці у фейсбуку та на каналі музею в ютюбі https://www.youtube.com/watch?v=xxG6vkgKLP4
Також у виставковій залі музею експонується виставка робіт українських художників «Мистецька лепкіана» https://www.youtube.com/watch?v=QWEYPTjAFec
Життя Богдана Лепкого склалося так, що практично усе свідоме життя прожив поза межами рідного краю.
Тому пропонуємо вашій увазі онлайн-проєкт "Міста Європи в житті Богдана Лепкого", присвячений Дню Європи в Україні
Сьогодні поведемо мову про ще одну християнську святиню, що займає особливе місце в житті та творчості Богдана Лепкого. Це Монастир Різдва Івана Хрестителя (ЧСВВ) в с. Краснопуща на Бережанщині. Знайомство Б. Лепкого з цим відпустовим місце було зовсім інше, ніж із Зарваницею. Про Краснопущу і сам монастир у письменника залишилося більше саме тих «інших» вражень, не як паломника, а митця.
Сучасний вигляд Краснопущанського монастиря.
Мама — перше слово в житті кожної людини. Перше і найголовніше!
Хіба хтось може бути ближчим і ріднішим за неї? Вона дарує нам життя, вчить життєвої мудрості, оберігає від негараздів, допомагає, підтримує, піклується… З мамою все вперше: перше промовлене слово — «мама», перші кроки ступлені назустріч мамі, перші прочитані склади у слові «мама»…. Вона перший вчитель, друг і порадник. Тепло маминих рук зігріває нас навіть тоді, коли мами нема поруч.
Пропонуємо вашій увазі невеликий уривок зі спогадів Богдана Лепкого про маму.
Частина 1.До Зарваниці
У травні особливу пошану віддаємо Пресвятій Богородиці. Наш український народ має в Пречистій Діві Марії свою Опікунку і Небесну Матір. Так склалося, що в цьому ж місяці ми шануємо і наших земних матерів, тих, які дуже часто є першими поводирями маленької дитини до Божого храму, до молитви – розмови з Творцем. А в найскладніші періоди нашого життя земні матері віддають нас під опіку Матері Небесної. І «ще не чувано ніколи, щоб Вона не помогла…»
В церквах України чимало чудотворних ікон Богородиці, за посередництвом яких отримано особливі ласки, зцілення, навернення…. Саме про них і йтиме мова далі. У житті Богдана Лепкого, глибоко релігійної людини, практикуючого християнина, було три зустрічі з чудотворними іконами Пречистої Діви Марії. Перша відбулася у ще зовсім юному віці. Тоді Богдан Лепкий — хворобливий маленький хлопчина, разом з матір’ю Домною з Глібовицьких Лепкою приїхав на прощу до Зарваниці. Мати, після сімейної трагедії — в одну ніч померло троє молодших від Богдана дітей, вимолювала здоров’я для свого, на той час єдиного, сина. І чудо відбулось: Богдан одужав, став відомим письменником, громадсько-культурним діячем, у сім’ї народилося ще четверо дітей.
Ось як через багато років письменник згадував прощу і саму Зарваницьку ікону Божої Матері у книзі «Казка мойого життя»: