БІЛЯ ПЛАЩАНИЦІ

Тямлю, як дитиною малою

Нарвав фіялок синіх між гробами,

Росистих, свіжих, а сумних, як очі

Сиріт бездомних, і біг у церкву нашу,

Стареньку, мохом порослу церковцю.

Там перед царськими воротами на плиті

Лежав Розп’ятий. Руки мав пробиті,

Ноги й ребра, і кров невинно

Спливала каплями великими важкими

На хустку білу, як сніг свіжий.

Свічки воскові в головах горіли,

І пахло свіжо наткане чатиння…

Сільського маляра рука невчена

Уміла стільки смутку і терпіння,

І стільки жалю в це лице вложити,

Що кождий, в кого серце не з каміння,

Мусів здригнутися в душі і приклонити

Коліна перед Тим, що так хотів терпіти

І вмерти, щоб нас спасти від смерти.

Тямлю, неначе це було би нині.

В душі дитячій я згинав коліна,

Клякав на плиті біля плащаниці

І клав на рани Божі ті фіялки сині …

Тямлю, неначе це було би нині…

     Богдан Лепкий

Чорнобиль. Пам'ятаємо!

Музей Богдана Лепкого радий потішити своїх відвідувачів новими роботами знаного тернопільського майстра Ростислава Крамара. Виставку "Мережаний всесвіт Ростислава Крамара (дряпанки, витинанки, писанки)" можна оглянути у виставковій залі музею.