Мама — перше слово в житті кожної людини. Перше і найголовніше!

Хіба хтось може бути ближчим і ріднішим за неї? Вона дарує нам життя, вчить життєвої мудрості, оберігає від негараздів, допомагає, підтримує, піклується… З мамою все вперше: перше промовлене слово — «мама», перші кроки ступлені назустріч мамі, перші прочитані склади у слові «мама»…. Вона перший вчитель, друг і порадник. Тепло маминих рук зігріває нас навіть тоді, коли мами нема поруч.

Пропонуємо вашій увазі невеликий уривок зі спогадів Богдана Лепкого про маму.

«Мама не кричали ніколи. Не вміли. … тільки журилися. Вони все було або всміхнені, або зажурені. Сміх, я, звичайно, гасив, а журу хотів розганяти. Все щось такого сказав, що мамине лице випогоджувалося. …

Як мама мали час, то робили нам ляльку зі шматинок або мишку з хустинки. Таку смішну мишку з хвостиком. Мама вміли її так пускати з руки, що вона бігла. Перебирали пальцями,а нам здавалося, що то мишка ніжками дрібоче, такі були тонкі й дрібонькі ті мамині пальці. Оце що лиш забава! […]З міста кінь мав навіть хвіст і волосінну гриву, а лялька голову з порцеляни. […] Але на тім і край. Тут уже нічого не додаш, ані не зміниш; яка ж тоді забава? А мишку з хустинки або ляльку зі шматок треба що лиш своєю уявою оживити й викінчити, щоби це була не хустина і не шматина, а справжня лялька чи там миш. Тому-то оці домашні забавки були для нас дорожчі від найдорожчих з міста. [...]тих коників, що мені мама з паперу витинали, я не нищив, лиш складав. Ах, які це були коні! Як живі. Ще кращі від наших. Багато кращі, бо їх витинала мама на моїх очах. […] Вони лежали на серветі. Присунув до себе й розкладав. Наперед бігли цугові коні, а за ними гнали пси з виваленими язиками. Найкращий був пудель, з гривою, як лев, і з китицею шерсті на кінці обстриженого хвоста. У зубах ніс кошик. Мама витинали цих звірів ножичками з паперу так скоро й певно, що він надивуватися не міг, як в одній хвилині з паперу робився пудель. На те вона й мама. Мама все вміє. І співає, і шиє, і грає на гітарі, і така гарна, як ніхто».