Тернопільська обласна рада

 

oda.te.gov.ua

 

kultoda.com.ua

 

mincult.kmu.gov.ua

 

president.gov.ua

 

rada.gov.ua

 

Бережани

Нас відвідали:

947568
Сьогодні
Вчора
Цього тижня
Цього місяця
Всього
218
563
781
6991
947568

ДО 155-Ї РІЧНИЦІ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВЛАДИКИ АНДРЕЯ

БОГДАН ЛЕПКИЙ ТА АНДРЕЙ ШЕПТИЦЬКИЙ —

ДВА ВЕЛИКИХ СУЧАСНИКИ

Богдан Лепкий та Андрей Шептицький були яскравими представниками покоління галицької інтелігенції, гаслом якої було жити, працювати і творити для України. Обоє робили це щиро, максимально докладаючи зусиль та можливостей. А. Шептицький - на ниві священичого служіння, проводу УГКЦ. Б. Лепкий — як письменник, педагог, громадсько-культурний діяч. Їх об’єднувала глибока релігійність, любов і шана до тисячолітньої української культури, популяризація української національної ідеї серед широкого загалу, щире бажання здобуття для рідної землі незалежності, державності.

 

Після того, як УГКЦ очолив А. Шептицький, церква стала брати ще активнішу участь у формуванні української національної ідеї. Постать владики Андрея викликала щире захоплення, повагу, бажання до наслідування не лише в інтелігенції, а й у простого народу. З великою повагою та шаною ставився до Митрополита і Б. Лепкий. Як поет-громадянин присвятив йому чимало творів. Найбільш популярним серед загалу став «В храмі Святого Юра». Твір був написаний у 1914 р. після виголошення Андреєм Шептицьким проповіді на захист українського народу під час окупації краю російськими царськими військами. З ув’язнення Митрополит повернувся у 1917 р. З цієї нагоди громадськість Львова влаштувала святковий концерт в честь Владики Андрея. Спеціально створений вітальний комітет запрошував Б. Лепкого виголосити вітання на святі. Вірш Б. Лепкий написав, проте сам прибути на урочини не зміг. Поезія отримала назву «Як вертався додому з неволі».

Ближче знайомство та тісніше спілкування письменника з Митрополитом Шептицьким відбулося в 30-х роках. Чимало вони обоє зробили для підтримки молодих талановитих митців. Митрополит з його європейською освіченістю, як мало хто в той час у Галичині, розумів гостру потребу виходу українського мистецтва з глухого кута провінційної відсталості на широкі обрії загальноєвропейських шукань. Це і визначило його політику як мецената художників. Йому завдячують своєю західноєвропейською художньою освітою декілька поколінь українських митців. Повним однодумцем Владики Андрея у питаннях розвитку українського мистецтва був Богдан Лепкий. Схожою була і його діяльність у цьому напрямку, хоча меценатські можливості були набагато скромнішими. Часто до помешкання Лепких у Кракові приходив молодий чоловік з листом від сільського священика чи професора гімназії з проханням опіки над цією талановитою особою. Діяч нікому не відмовляв: для одних знаходив дешеве помешкання, іншим допомагав скласти пропущені через спізнення вступні іспити, сприяв принагідними підробітками, можливістю продати роботи чи взяти участь у виставці, а хто був у зовсім скрутному становищі – тривалий час жив, харчувався, одягався за рахунок свого покровителя. Митець робив усе можливе для того, щоб усі молоді талановиті митці не покидали навчання, а мали змогу розвинути свій талант і прославити в майбутньому українську культуру на весь світ. Багатьом з них він дав щасливу путівку у творче життя, написавши перші відгуки про персональні виставки. Серед таких підопічних Б. Лепкого були М. Бойчук, І. Северин, О. Новаківський, Д. Горняткевич, О. Мавберґ та ін. Дехто з молодих художників, за порадою Б. Лепкого, потрапив під опіку чи став стипендіатом Митрополита Шептицького. Як приклад, Олекса Новаківський. Цей талановитий молодий художник довгий час перебував під протекцією Б. Лепкого у Кракові. У приватній колекції діяча було кілька робіт О. Новаківського, які він йому подарував на знак вдячності за допомогу. Восени 1911 року в газеті «Неділя» Богдан Лепкий помістив схвальну статтю про виставку в Кракові Олекси Новаківського, у якій зазначив, що «звідав її також покровитель нашої штуки митрополит Шептицький та з признанням висказувався про артистичний доробок артиста-земляка». Отож, познайомившись із Новаківським на виставці, Митрополит вже тоді із властивою собі далекоглядністю побачив у цьому молодому художникові дуже потрібного у тодішній Галичині митця, який не тільки опанував нову, сучасну культуру малярської мови, але й здатний був порушити у своїй творчості великі філософські та суспільно-патріотичні теми. Тому в 1913р. Митрополит Андрей запрошує його до Львова, дає йому можливість на дуже вигідних умовах працювати і мешкати у купленій за його кошти "Віллі Стики" (нині - приміщення Музею О. Новаківського – авт.) біля підніжжя Святоюрської гори. Від того часу Шептицький постійно дбає, щоб забезпечити матеріально творчу працю художника. Він був також натхненником та ініціатором заснування в 1923р. під проводом О.Новаківського першої в Галичині Української Мистецької школи (1923-1935), роками підтримував її матеріально, сам впродовж деякого часу (2 роки) викладав у цій школі історію світового мистецтва. У стінах цієї школи отримала основи професійних знань ціла плеяда молодих талантів, які згодом своєю працею спричинилися до розквіту української художньої культури у малярстві, графіці, скульптурі, а також у сфері художньої критики, педагогіки та мистецтвознавства.

Після сходження на митрополичий престол Андрей Шептицький одразу почав створювати музей. Понад три тисячі експонатів передав Владика до музею із власної колекції. З кожної мандрівки він привозив щось нове, організовував за власні кошти експедиції науковців, які звідти привозили цінні речі для музею. Богдан Лепкий теж був знаним цінителем старовини. За спогадами сучасників, його краківське помешкання нагадувало музей. Окрім картин українських художників, великої бібліотеки, тут можна було побачити чимало предметів старовини: побутові речі, вишивки, речі церковного вжитку. Також Б. Лепкий надзвичайно любив ходити музеями Кракова, Варшави, Львова, німецьких міст та відшукувати там цікаві, досі маловідомі для загалу артефакти. Сам діяч для створеного митрополитом Шептицьким музею у Львові та інших музеїв передав багато експонатів. В Обласному комунальному музеї Богдана Лепкого в м. Бережани зберігається документ, який підтверджує вищесказане, це - «Список архивалій, переданих до Архива Ексцеленції Митрополита Вп. п.Професором Університета др. Богданом Лепким. Львів. 5 грудня 1932 р.». У «Списку» зафіксовано шість переданих предметів, які одразу ж розділені на дві групи: «Документи і листи» та «Дрібні друки».

Після виходу друком історичної епопеї про гетьмана Мазепу Богдан Лепкий надіслав Владиці Андрею примірник свого твору. Про перше враження Андрея Шептицького від повісті писав о. Іван Ліщинський: «Коли Лепкий написав «Мотрю» і післав один примірник Митрополитові, Митрополит сердечно дякував, пишучи між іншим таке: «Ваша повість дуже мені подобалась, я читав пильно та дві ночі не міг спати, бо не міг відірватися від читання. Нехай Господь Бог благословить у дальшій праці»». Шептицький із зацікавленням прочитав роман-епопею. У кількох листах до письменника висловлював захоплення його талантом, розмірковував над значенням твору у вихованні молодого покоління патріотів, яке мало стати до боротьби за незалежність України. Так у листі від 7 березня 1930 р. Митрополит писав: «Ґратулюю Вам тих знаменитих творів, які можна дати кождій дитині з тим пересвідченнєм, що лише найкращий вплив може мати. Мазепа Вашої Трильоґії – може ідеалізований, очевидно, але є так симпатичним героєм, що всім нам до серця припав і всіх учить високої ідеї патріотизму». До епопеї Б. Лепкого Владика повертався неодноразово, зокрема у листі від 15 травня 1932 р. писав: «Високоповажаний Пане Професор! В часі моєї тяжкої недуги, з якої доперва поволи двигаюся, я слухав із великою приємністю голосного читання Вашої тетральоґії, яку вже давно був перечитав. Вона мені дала тільки милих хвиль серед тяжких болів недуги й лишила таку опінію о Вашім великім таланті.».

У 1932 р. українська громадськість широко відзначала 60-літній ювілей Богдана Лепкого. До письменника надходили вітальні адреси з різних куточків як рідного краю, так і зарубіжжя. Надійшло діячеві вітання і від Архипастиря УГКЦ. Швагро Богдана Лепкого о. Іван Ліщинський згадував, що Лепкого часто запрошували до митрополичих палат на бесіди.

У подальшому дороги Андрея Шептицького та Богдана Лепкого ще не раз перетиналися: особисті зустрічі, листування, спільна опіка над талановитими молодими митцями. Лепкознавець Надія Білик у монографії «Культурологічна спадщина Богдана Лепкого» згадує також ще про кілька віршів-присвят Б. Лепкого з нагоди вшанування Митрополита Андрея на владичому престолі. Це твори написані на 30-, 35-ту річниці сходження А. Шептицького на престол глави УГКЦ. Отримав Митрополит Андрей вітання від Богдана Лепкого і з нагоди 40-ліття введення на престол. На жаль, за злим жартом долі, було воно посмертним. У газеті «Краківські вісті» від 27 липня 1941 р. «було поміщено статтю під назвою «Хай живе Митрополит Андрей», у якій українська громада Кракова вітала Владику, під словами святкових побажань був підпис Б. Лепкого. У цьому ж номері редакція часопису сповіщала громадськість про смерть професора Ягеллонського університету, відомого українського письменника Богдана Лепкого.

Лепківська цитата дня

Дивіться – Азія на нас іде! Орди заливають нас, мов потоп, палять городи й села, руйнують культуру, грозять неволею, - а ви й дальше воюєте самі поміж собою? А ви й дальше сваритеся о межу, видираєте один одному малий клаптик землі, щоби стратити цілу країну? А ви й дальше маєте на увазі тільки власне ваше добро, власні достатки й власні почесті! Вас вітчина мало що обходить!

Зараз на сайті

На сайті 16 гостей та відсутні користувачі

Тернопільщина фестивальна

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання