Тернопільська обласна рада

 

oda.te.gov.ua

 

kultoda.com.ua

 

mincult.kmu.gov.ua

 

president.gov.ua

 

rada.gov.ua

 

Бережани

Нас відвідали:

969592
Сьогодні
Вчора
Цього тижня
Цього місяця
Всього
1732
405
4055
11576
969592

"Намалюй мені, друже, картину..."(до 150-ї річниці з дня народження Осипа Куриласа)

Сей чоловік має техніку легку, справну,

симпатичну і велике почуття стилю…

Богдан Лепкий

Осип Курилас. Автопортрет. 1901р.

Сьогодні виповнюється 150 років від дня народження художника Осипа Куриласа — одного з найкращих представників галицького живопису початку ХХ століття, очільника художньої горстки Пресової кватири УСС. Впродовж тривалаго часу Осипа Куриласа єднала щира дружба та плідна співпраця з визначним діячем української культури Богданом Лепким.

Спочатку Лепкий познайомився з одним із творів художника, картиною «Сільський похорон», що спонукала його до рефлексій на цю тему і створення поетичного твору:

Намалюй мені, друже, картину,

Щоб я мав який спомин по тобі,

Намалюй мені гріб, а на гробі

Білий хрест і червону калину.

Або ні! Намалюй мені, брате,

Наддністрянську, підгірську долину,

І вечірню спокійну годину,

Синю-синю, задуману дуже.

А долиною яр нехай вється,

Глибочезний, скалистий, бездонний,

А яром най потік невгомонний

По камінню шумить, ніби злиться.

Намалюй над яром тим тернину,

Будяки, і кропиву, і глоги,

Поміж ними пусти дві дороги —

Одну вгору, а другу — в долину.

По одній най вона іде, друже,

А по другій його пусти, брате.

Перед ними ні лісу, ні хати,

А між ними яр глибокий дуже.

Так ідуть вони мовчки в долину —

Доокола спокій, наче в гробі …

Намалюй мені, друже, картину,

Щоб я мав який спомин по тобі.

«Генезу цього вірша пригадую собі. Я прийшов у Львові до д-ра Маковея, який був тоді одним з редакторів «Літературно-наукового вісника». У нього на стіні висів образ Куриласа, сільський похорон. Цвинтар, дерева гнуться від вітру, хоругви, піп, домовина, люди. Я погадав собі: це можна б намалювати простіше: хрест, а над хрестом калина або: підгірський провал, одним берегом вгору йде «він», а другим, вділ, — «вона». Я не раз пробував намалювати таку композицію, та вона не вдавалася мені. Аж пізніше те, чого не міг висловити красками, передав словом», — так писав Богдан Лепкий про історію написання вірша у «Примітках» до 1 тому власних «Писань».

Особисте знайомство двох митців відбулось восени 1899 року, коли Богдан Лепкий переїхав до Кракова. Першої ж неділі Лепкий поспішив до церкви, де піддався двом сильним мистецьким враженням: вперше оглядав мурований іконостас, споруджений за проєктом Яна Матейка, і почув «невеличкий, але добре зіспіваний хор», яким керував, на подив, студент Краківської академії мистецтв Осип Курилас. Сам митець у спогадах «Гарно було» так це описував: «Хор той співав у кожну неділю і свята. Провадив його Осип Курилас, що від 1895-1900 був студентом краківської Академії мистецтв, а по скінченню студій мешкав тут і працював, як артист-маляр. Я чув про п. Куриласа ще давніше від Осипа Маковея, котрий мав його образ «Сільський похорон» і дуже його любив (образ і маляра). Я скористав з найближчої нагоди, щоб пізнатися з О. Куриласом, і чимраз більше цінив його, як дуже талановитого мистця і не менше доброго чоловіка. Ані сліду малярської зарозумілості, все привітний, усміхнений і до праці готовий. Працював пильно, цілий тиждень, а в неділю йшов до церкви співати зі своїм хором. Знав, яке значіння має наша церква в Кракові, а в церкві яке значіння має добрий хор. (Другі того ніяк не хочуть знати)».

Оте перше знайомство, справді, спричинилося до багаторічної плідної співпраці двох митців на благо української культури. Зокрема у 1908 р. Василь Доманицький їх обох запросив до роботи над другим виданням «Історії України-Русі» Миколи Аркаса. Богдан Лепкий був другим редактором і відігравав роль своєрідного посередника між художниками, клішарнею, іншими залученими діячами та головним редактором Василем Доманицьким, що лікувався від сухот спочатку в Закопаному, а згодом в м. Аркашон у Франції. У вересні 1909 року Василь Доманицький помер, тому Богдану Лепкому довелося взяти на себе основну коректуру книги та довести справу до завершення. Через труднощі з відтворенням першої коректури В. Доманицького, що загубилась у Франції, книга вийшла аж у 1912 році. Осип Курилас разом із краківськими художникими Т. Ліпінським, Я. Струхманчуком, Т. Романчуком готував до видання сто ілюстрацій. Зокрема він намалював п’ять із восьми великих портретів визначних діячів української історії: Івана Мазепи, Богдана Хмельницького, Петра Сагайдачного, Тараса Шевченка, Івана Котляревського. У роботі над цими полотнами, особливо портретом Мазепи, добрим порадником та помічником був Богдан Лепкий, який щедро ділився зібраним матеріалом, навіть власними замальовками. А згодом Богдан Лепкий доклав чимало зусиль, щоб відкрити портрет Мазепи пензля Осипа Куриласа для українського загалу. Саме він був сподвижником ідеї видання портрета в репродукціях. Сам контролював роботу клішарні Яблонського, домовлявся про фінансування проєкту з видавцем Є. Голубінкою, а потім взявся і за «рекламну кампанію» — у листах до українських видавців та культурно-просвітніх інституцій, у статтях в періодиці популяризував видання, заохочував до того, щоб не було «хати, де б не появився портрет Мазепи!». Репродукції, справді, були дуже популярними й відіграли надзвичайно важливу роль у формуванні національної свідомості українського суспільства.

Осип курилас. Портрет Івана Мазепи.

Пізніше художник подарував свій твір Богдану Лепкому, а згодом, разом з іншими мистецькими творами та архівом митця, робота перейшла до опікуна спадщини Богдана Лепкого д-ра Романа Смика у США.

Варто також зазначити, що в Обласному комунальному музеї Богдана Лепкого в м. Бережани зберігається портрет Богдана Лепкого, автором якого є Осип Курилас. Мистецтвознавець Наталія Собкович датує його 1910-ми роками, якраз період найактивнішого спілкування митців.

Осип Курилас. Портрет Богдана Лепкого. 1910-ті рр. Полотно, олія. 

Як зазначає лепкознавець Надія Білик, співпраця Богдана Лепкого та Осипа Куриласа становить одну з цінних сторінок в історії українського національного відродження, оскільки обумовила появу низки високовартісних мистецьких творів.

Лепківська цитата дня

Дивіться – Азія на нас іде! Орди заливають нас, мов потоп, палять городи й села, руйнують культуру, грозять неволею, - а ви й дальше воюєте самі поміж собою? А ви й дальше сваритеся о межу, видираєте один одному малий клаптик землі, щоби стратити цілу країну? А ви й дальше маєте на увазі тільки власне ваше добро, власні достатки й власні почесті! Вас вітчина мало що обходить!

Зараз на сайті

На сайті 8 гостей та відсутні користувачі

Тернопільщина фестивальна

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання