Тернопільська обласна рада

 

oda.te.gov.ua

 

kultoda.com.ua

 

mincult.kmu.gov.ua

 

president.gov.ua

 

rada.gov.ua

 

Бережани

Нас відвідали:

1008028
Сьогодні
Вчора
Цього тижня
Цього місяця
Всього
81
368
2540
14594
1008028

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ БОГДАНА ЛЕПКОГО

   Працівники музею щиро вітають усіх шанувальників творчості Богдана Лепкого із 148-ю річницею від дня народження Великого Сина Української Землі. Традиція святкування дня народження передбачає подарунки, сюрпризи, несподіванки. Ми підготували  для Вас один.

   Незважаючи на значну кількість перевидань творів, лепкознавчих досліджень, Богдан Лепкий залишається для нас «відомим і невідомим». Кожного разу, занурюючись у глибини його творів, документів з архіву тощо, можна зустріти «оригінальні перлини», варті уваги найвибагливішого поціновувача. Впродовж багатьох років лепкознавці, керуючись спогадами самого митця та його близьких, матеріалами бібліографій, намагалися відшукати перші друковані твори Богдана Лепкого. Чимало в цьому плані вдалося зробити Надії Білик та Наталії Гавдиді. Результатом їхніх багаторічних пошуків та досліджень став двотомник вибраних творів письменника, до якого увійшли досі маловідомі, жодного разу від першопублікації не передруковувані твори Лепкого, ті що «дожидали кращих часів у фейлетонах газет» і «у ніякій збірці» їх не було. Прихильники творчості письменника у 2007 році отримали змогу прочитати чимало його досі незнаних поезій, прозових творів, серед яких повість «Зломані крила». А у 2011 — публіцистику, наукові розвідки, промови. Проте не знайденим залишався один з перших опублікованих творів — оповідання «На палєті», як зазначав сам Лепкий, «чотири поезії в прозі». Через брак інформації про точну дату чи бодай рік публікації, а також відсутність в архівах багатьох номерів газети «Діло» за 1894-1895 рр., впродовж багатьох років пошуки були марними і їх довелось відкласти на невизначений час. Завдяки оцифруванню фондів багатьох бібліотек та архівів не тільки в Україні, а й за кордоном, зявилася нагода продовжити пошуки призабутої спадщини Богдана Лепкого. І ось одного вересневого дня нам пощастило: гортаючи матеріали на сайті Збруч (https://zbruc.eu ), ми натрапили на цікаву публікацію «На палєтї. Богдан Лепкий». Звичайно, що здивуванню і радості не було меж. Те, що так довго шукали, знайшлося. Один із перших прозових творів Богдана Лепкого був надрукований на сторінках газети «Діло» у номері від 12 липня 1895 року.

Отож, розпочинаємо знайомство із першої мініатюри:

НА ПАЛЄТІ

Пісня.

 Нас лишили сам-на-сам в кімнатї. Лише стара бабця сторожила над нами. Але она не чула добре і не видїла як треба. Сидїла собі в високім кріслї в другій комнатї і хитала ся як автомат... Єї мисли блукали кудась далеко, по тій дорозї, що йде з цвинтаря до неба, а до нас она сказала:

 — Робіть собі, дїтоньки, що хочете.

 І прийшла хвиля, котрої я ждав не від нинї і об котрій я снив в снах рожевих. Давно-давно я уложив собі в своїй мисли чудесні й нїжні слова і чекав тої хвилї, щоби заговорити ними.

 І отсе, коли тая хвиля прийшла, коли нас лишили сам-на-сам з собою і лиш бабця старенька сидїла і хитала ся як автомат, менї зробило ся якось дивно, не свійско, я став перед ньою як студент, що лєкції не вміє, забув тоті чудесні й нїжні слова, і замість них заговорив я трусливо:

 — Панї! заспівайте менї...

 Она послухала. Вдарила кілька акордів сумних і невиразних, а за ними полились слова звістної пісни:

 "Красний той синій цвіт,

Що не забудьков звесь —

З цїлого серця я

Люблю тебе!"

 ___________

 Я стояв поруч ньої, весь заслуханий в єї голос чудовий і задивлений в єї личко тихе, блїдоньке.

 І здавало ся менї в тую хвилю, що ми покидаємо землю і на крилах ангельских линемо в край чудовий, заземельний і співаємо пісню:

 "Красний той синій цвіт,

Що незабудьков звесь —

З цїлого серця я

Люблю тебе!"

 І легко-легонько я нахилив cя до ньої і доторкнув ся горячими устами єї маленької руки.

 — Панї! Я не забуду сеї хвилї, она найкрасча в моїм житю! Я вам не в силї подякувати за неї і нема скарбів на світї, щоб можна заплатити за ню!...

 ____________

 Довкола нас було тихо, самітно. Лише в другій кімнатї в високім кріслї сидїла бабця. Она хитала ся як автомат і легким храпінєм вечірної дрімки давала знати, що жиє.

 Зворушений до послїдної капельки крови в серцю і до найменчого нерву в мозку, вибіг я з хати. Хоч як менї було любо сидїти сам-на-сам з ньою, я встав і попращав єї, бо менї здавало ся, що мене кров заллє, що я мину ся від щастя. Щоби охолонути з тих вражінь сильних і томлячих, я пустив ся до міського города.

 Вечірний вітер холодив моє чоло і дмухав подувом легким на мою розгорячену кров. Я ішов скоро, скоренько.

 Підходжу до города, і чую спів. Знакома пісня! Наново кров ударила в лице.

 — Так! Се та сама пісня, що я би чув перед хвилею.

 Обдерта, бідна жебрачка, з слїпими очима, з поганим знищеним лицем, стояла опершись о тин — грала на скрипливій скрипцї і приспівувала голосом хрипливим знакому пісню:

 "Красний той синій цвіт,

Що незабудьков звесь —

З цїлого серця я

Люблю тебе!"

 Я кинув їй гріш. Дав би був другий, щоби перестала співати, я дав би бувь всьо, щоби не чути того єї співу...

Далі буде.

Лепківська цитата дня

Дивіться – Азія на нас іде! Орди заливають нас, мов потоп, палять городи й села, руйнують культуру, грозять неволею, - а ви й дальше воюєте самі поміж собою? А ви й дальше сваритеся о межу, видираєте один одному малий клаптик землі, щоби стратити цілу країну? А ви й дальше маєте на увазі тільки власне ваше добро, власні достатки й власні почесті! Вас вітчина мало що обходить!

Зараз на сайті

На сайті 16 гостей та відсутні користувачі

Тернопільщина фестивальна

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання