Мово моя, мій чарівний розмаю,

Поливаний сльозами, мов росою,

Я тішився, радів, я ріс тобою,

А нині кажуть — я тебе не знаю.

Не знаю я тебе. А я, мов нині, бачу,

Як ти мою колиску колисала

І як пісень мені до сну співала,

Якими й досі тужу я і плачу.

Донині тямлю, як устами мами

Мене ти вчила світ цей пізнавати

І як малого з батьківської хати

Вела у світ тернистими шляхами…