Мово моя, мій чарівний розмаю,
Поливаний сльозами, мов росою,
Я тішився, радів, я ріс тобою,
А нині кажуть — я тебе не знаю.
Не знаю я тебе. А я, мов нині, бачу,
Як ти мою колиску колисала
І як пісень мені до сну співала,
Якими й досі тужу я і плачу.
Донині тямлю, як устами мами
Мене ти вчила світ цей пізнавати
І як малого з батьківської хати
Вела у світ тернистими шляхами…