СВІЧА ПАМ'ЯТІ БОГДАНА ЛЕПКОГО

 

74 роки тому, а саме 21 липня 1941 року не стало Богдана Лепкого, «перестало битись Велике серце, що безтямно любило свій Рідний край. Замовкли уста, з яких лилося ніжне, тепле слово, що будило віру в правду життя. Закрились очі, що далеко гляділи в майбутнє й бачили зорю кращої долі Рідного Краю. Випало з рук перо, що ним записано безсмертні твори Великого Духа».

Цій сумній даті і було приурочено годину памяті «Видиш, брате, мій…», яку провели працівники музею Б. Лепкого. Розпочався захід з традиційного колективного виконання незабутніх «Журавлів» Б. Лепкого, квіти до пам’ятника письменнику поклали лауреати Всеукраїнської премії ім. Братів Лепких Надія Волинець, Надія Дирда, Богдан Тихий.

У затишній лепківській світлиці до уваги відвідувачів розгорнуто книжково-ілюстративну виставку «Як в чужині умру, то згадайте мене». ЇЇ огляд зробила старший науковий співробітник музею, ведуча заходу Наталія Стрілець. Серед експонатів виставки: клепсидра про смерть Б. Лепкого, ксерокопії некрологів та поминальних промов на похороні з газети «Краківські вісті», монографії лепкознавців М. Сивіцького та Н. Білик, книги Р. Коритка «Від передгроззя до громовиці» та «В кігтях чужого орла», в яких описано останні роки життя Б. Лепкого, видана музеєм до 60-ліття пам’яті письменника антологія «Високе небо Богдана Лепкого» та, звичайно ж, збірки творів Б. Лепкого. У ювілейний 20-й рік музею Б. Лепкого кожен наш захід має рубрику «Історія одного експонату», у якій презентуються унікальні експонати нашого музею. Сьогодні провідний зберігач фондів музею Надія Дирда розповіла історії двох: роботи Анатолія Покотюка «Чуєш, брате, мій…» (інтарсія, різьба по дереву), яку він подарував на 5-літній ювілей музею; а також емалі (11 робіт) світлої пам’яті Зіновія Мігоцького, якими він ілюстрував поезії та книгу спогадів «Казка мойого життя» Б. Лепкого.

                                                          

Також присутні на заході хвилиною мовчання вшанували пам’ять сподвижників лепківського слова та його повернення на Україну, добрих приятелів музею: Р. Смика, Ф. Погребенника, Р. Гром’яка, В. Подуфалого, І. Герети, З. Мігоцького, Я. Крука, Є. Безкоровайного, Б. Бастюка, Т. Пришляка та ін. Спогадами про створення музею поділились Н. Волинець та Я. Мазурак; свої здобутки на ниві популяризації творчості Б. Лепкого представив Б. Тихий; Н. Марценюк, В. Якимів, Т. Тремба розповідали про значення творчості Б. Лепкого у їхньому житті.

Л. Кадиляк прочитала поезії Б. Лепкого та заспівала пісні «Бережани, ах, які…», «На чужині». Говорили учасники заходу і про актульність творів письменника у наш час, особливо публіцистики, писаної під час Першої світової війни. Для кожного з нас має стати дороговказом у житті Лепківське: «… до порога добра і правди, до обіцяної країни мирного й культурного життя можна вернути лиш дорогою правди й справедливості, лиш принципом: не кради, не вбивай, не бреши і т. д. Іншої дороги нема й бути не може!»

Лепківська цитата дня

Дивіться – Азія на нас іде! Орди заливають нас, мов потоп, палять городи й села, руйнують культуру, грозять неволею, - а ви й дальше воюєте самі поміж собою? А ви й дальше сваритеся о межу, видираєте один одному малий клаптик землі, щоби стратити цілу країну? А ви й дальше маєте на увазі тільки власне ваше добро, власні достатки й власні почесті! Вас вітчина мало що обходить!

Тернопільщина фестивальна

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання