ПОРТРЕТИ ГЕТЬМАНА ІВАНА МАЗЕПИ В РЕЦЕПЦІЇ БОГДАНА ЛЕПКОГО

Стрілець Н. Л.

старший науковий співробітник

обласного комунального музею

Б. Лепкого в м. Бережани

ПОРТРЕТИ ГЕТЬМАНА ІВАНА МАЗЕПИ В РЕЦЕПЦІЇ БОГДАНА ЛЕПКОГО

У статті розповідається про дослідження Б. Лепким портретів гетьмана І. Мазепи. На епістолярному матеріалі проаналізовано роль письменника у виданні портрета Мазепи роботи О. Куриласа. Також автор звертає увагу на художні роботи та мистецтвознавчу розвідку Б. Лепкого «мазепинської» тематики.

Ключові слова: Б. Лепкий, гетьман І. Мазепа, О. Курилас, портрет, гравюра, рецепція.  

In the article is told about researching Bohdan Lepkyi’s portraits of Ivan Mazepa. With helping letters was done analyse the writer’s role in publishing of Mazepa portrait, the work of Osyp Kurylas. The Author pay attention to pictures and work about art of B. Lepkiy “ Mazepa” theme.

Key words: B.Lepkiy, hetman Ivan Mazepa, Osyp Kurylas, portreit, engraving, reception.

У письменницькій спадщині відомого українського письменника Богдана Лепкого вагоме місце займає роман-епопея про гетьмана Івана Мазепу. Його написання («Мотря» (І, ІІ – 1926 р.), «Не вбивай» (ІІІ – 1926 р.), «Батурин» (IV – 1927 р.), «Полтава» (V,VI – 1928 – 1929 рр.), «З-під Полтави до Бендер» (VII – 1955 р.)) стало підсумком багаторічної праці письменника над вивченням історії України. Окрім студій над «Історією Русів», працями М. Грушевського, П. Куліша, Д. Бантиш-Каменського, М. Костомарова, І. Срезневського, В. Липинського, польських, французьких та німецьких істориків, Б. Лепкий також проявляв постійний інтерес до портретів гетьмана Івана Мазепи, що є доволі важливим чинником у ґенезі епопеї «Мазепа».

 

Привертає увагу також той факт, що письменник цікавився полотнами із зображенням гетьмана ще задовго до написання історичного роману. Перш за все, це було зумовлено роботою під керівництвом В. Доманицького (разом із В. Липинським, О. Куриласом, Г. Хоткевичем) над другим виданням «Історії України-Русі» М. Аркаса. Адже Б. Лепкий був не тільки посередником між художниками, які готували ілюстрації до видання, редактором В. Доманицьким та клішарнею Яблонського у Кракові, він був порадником і консультантом митців у роботі над портретами відомих історичних осіб. Зокрема найтіснішою була співпраця з молодим художником О. Куриласом, якому випала честь малювати гетьмана Івана Мазепу. Саме Б. Лепкий подбав про те, щоб митець, перш ніж приступити до праці, ретельно простудіював усі, доступні на той час, потрети гетьмана. Різні художники зображали І. Мазепу по-різному, і дуже часто портрети кардинально відрізнялися. Ще більшою була різниця між вербальним портретом гетьмана в історичних дослідженнях та на творах образотворчого мистецтва. Перед художником постало нелегке завдання, керуючись відомостями з історичних хронік, а також вибравши спільні риси з робіт інших митців, створити власний образ великого гетьмана. З допомогою Б. Лепкого О. Куриласу це вдалося якнайкраще. Створений ним портрет вийшов дуже вдалим і викликав щире захоплення у письменника.

Робота О. Куриласа над портретом гетьмана співпала у часі з відзначенням 200-літнього ювілею виступу гетьмана проти Росії, який широко відзначався в Галичині у 1909 р. У Б. Лепкого з цього приводу виникла ідея видати портрет І. Мазепи. Він сам взявся за цю справу – домовився з видавцем Голубінкою про фінансування проекту, контролював процес у клішарні, а після того, як портрет було видано окремим тиражем, ініціював його рекламну кампанію. Він писав листи до редакторів українських часописів та голів громадських організацій, щоб активізувати справу популяризації видання серед українського загалу. Так у листі до відомого українського громадсько-культурного і політичного діяча, співредактора часопису «Руслан» О. Барвінського від 28. 05. 1909 р. письменник, окрім просьби «згадати кілька слів» на сторінках журналу про видання портрета Мазепи, у постскриптумі подає й орієнтовний текст замітки, в якій подано детальний опис портрета: «Єсть се образ доволі великий (55 і 38 см.), а викінчений так, як досі ні одна наша репродукція. Коштує 2 короні. Гетьман представлений в синім, богато гаптованім жупані і в киреї, підбитій соболями. На голові соболева шапка з червоним верхом. При боці шабля з богато прикрашеною рукояттю. Борода зголена, над губами малий, темний вус. Чоло високе, пооране гадками, ніс прямий, злегка скаблучений, око бистре, пронизливе, що тягне до себе якоюсь непереможною силою. На устах згірдливий усміх, якби хотів ворогам своїм сказати: «Заскоро гострите собі на мене зуби, заскоро. Подождіть! Спрібуємося!». Так понята стать викликує в нас безліч думок і рефлєксий на тему нашої сумної минувшини, котра була б може багато веселіша, коли б не ми самі, коли б не всілякі Пушкарі, Цицюри, Кочубеї та тільки иньших, може, і хоробрих, і не найгірших людей, але засліплених егоїзмом, жаждою власного добра і значіння, затуманених хитрощами московськими, або принаджених, як птах до силця, царськими дарунками.

Вони то лягли колодами непрохідними в тім поході, який з напругом вели наші Виговські, Богуни, Мазепи, а на якого прапорі була написана «Самостійна Україна».

Нехай же увійде по 200 літах видимий пригад великого гетьмана під наші рідні стріхи і най будуть у нас гадки та ідеї, яких він перевести не вспів, а які час, ворожа хитрість, а наша сліпота так нерозумно приспали.» [3, с. 125 - 126]. Останні рядки є яскравим свідченням про сформованість національно-патріотичного світогляду Б. Лепкого, є доказом його соборницьких орієнтацій [1].

З проханням оголосити про появу у продажі репродукції портрету І. Мазепи звертався Б. лепкий також до редактора газети «Діло», свого товариша Я. Веселовського: «Будьте ласкаві, оголосіть в «Ділі» що з кінцем місяця має появитися в продажі портрет гетьмана Мазепи з оригіналу, який зготовив артист-маляр О. Курилас. Д. Курилас завдав собі багато праці – перестудіював всілякі портрети Мазепи, вибрав з них те, що вони мали спільного, доповнив студиями історичними і власною артистичною уявою і викликав перед нами постать великого гетьмана, котрий з-за гробу повинен заговорити до нас, як живий. Буде се дуже гарна і трівка пам’ятка сьогорічного ювилята, тому не повинно бути хати, щоб не появився портрет Мазепи» [3, с. 312].

Бажання Б. Лепкого, популяризувати серед українського загалу портрет І. Мазепи, здійснилося. Він справді користувався великою популярністю і висів майже у кожній хаті. Поява портрета І. Мазепи відіграла важливу роль у формуванні національної свідомості українського суспільства. Постать великого гетьмана, вождя нації та борця за соборність стала гідним прикладом у справі виховання молодого покоління патріотів, мазепинців [1]. А багатогранна діяльність Б. Лепкого у справі видання роботи О. Куриласа стала яскравим свідченням подвижницької праці діяча на ниві української культури.

Окрім популяризації видання портрета, Б. Лепкий продовжував вести активну пошукову діяльність щодо портретів гетьмана Мазепи у музеях та архівах Польщі. Так, у листі до громадсько-культурного діяча Б. Барвінського він повідомляє про те, що зроблено фото диплому, «який академія Могилянська піднесла Мазепі», подає його детальний опис і, звичайно ж, особливу увагу звертає на портрет гетьмана: «Є то прекрасна, величава композиція алегорична: на острові стоїть Мазепа в панцирі, з китицею струсиних пер, з ордерами й лентами, опертий на хресті. … Сам Мазепа високий, без бороди, з довгим носом, щокою, висуненою вперед, як у Габсбургів, грізний та поважний. Схожий (підкреслення автора – Н. С.) з Куриласовим (інтуїція, більш нічо!)» [3, с. 31]. І знову ж таки Б. Лепкий звертається з проханням подати цю коротку інформацію до «Руслана». А в іншому листі пише про те, що пошуки портрета Мазепи в Академії мистецтв і в Академії наук не дали результатів, «натомість в домі Матейки знайшов я (Богдан Лепкий – Н. С.) маленький рисуночок в так званім словнику Матейки. Дещо подібний до Норглінівського, лише не такий оперетковий, як у Норгліна» [3, с. 32]. Останнє зауваження Б. Лепкого свідчить про неабияку обізнаність митця з портретами гетьмана І.Мазепи пензля різних майстрів. Згодом, у листі уже до О. Барвінського від 23.02. 1909 р. митець сповіщає, що йому вдалося знайти портрет І. Мазепи у Народному музеї. На ньому гетьман «… дуже гарний, молодий, пристійний. Тип народний, в оригінальнім одязі» [3, с. 114]. Копію з цього портрета зробив Гнат Хоткевич і вона зберігалася у домі Б. Лепкого, як і оригінал портрета Мазепи пензля О. Куриласа, подарований художником старшому товаришеві на згадку про співпрацю. Також у приватній колекції письменника були портрети Марії-Магдалини, матері гетьмана, і Любові Федорівни, дружини генерального судді Василя Кочубея. Обидві картини є копіями, зробленими Гнатом Хоткевичем з оригіналів, які зберігалися у музеї Чапських в Кракові і на які Б. Лепкий, напевне, натрапив, шукаючи зображення Мазепи.

Мазепинської теми у мистецтві Б. Лепкий не полишав навіть після написання епопеї «Мазепа». У 1932 р. на відзначення 300-ліття від дня народження Івана Мазепи, на сторінках часопису «Літопис “Червоної калини”» було опубліковано дві мистецтвознавчі розвідки, присвячені цій визначній постаті в історії України. Одна – «Іконографія Мазепи» - належала М. Голубцю, автором другої – «Як виглядав гетьман Іван Мазепа?» - був Б. Лепкий [2, с. 133]. У своєму дослідженні Б. Лепкий порушив важливу проблему: котрий з численних портретів гетьмана є правдивим. Щоб вирішити її, автор проаналізував усі відомі йому художні полотна із зображенням І. Мазепи. Перш за все, відкинув ті, «які з Іваном Мазепою не мають нічого спільного, а саме, підгорецький та норблінівський», бо «підгорецький – це не Мазепа,а Ревера Потоцький, а норблінівський – це якийсь банкір з Амстердама» [4, с. 442]. Усі інші дослідник поділив на дві групи: з бородою і без бороди, а вже «ближче придивившись» до них, прийшов до висновку, що «характеристичні, основні риси на одних і других ті самі: високе кругле чоло, довгий тонкий, трохи вірлиний, ніс, вигнуті піднесені брови, мудрі темні очі, долішня щока дещо висунена вперед, ніздрі характеристично склеплені, а від них виразно зазначена риса до уст, яка разом із ними надає обличчю виразу легкої, буцім гордовитої усмішки. На всіх портретах розум і достойність, хитрості не видно, жорстокості також ні, скорше дотеп і гумор, особливо на портреті Бутовича» [4, с. 443]. У підсумку Б. Лепкий зазначає, що найціннішими є живописне полотно Бутовича і гравюра Ґлаховського, бо «вони, мабуть, роблені з живого моделю, інші (крім лаврського) це переробки й варіанти» [4, с.446]. Із робіт своїх сучасників Б. Лепкий найвищу оцінку дає портретам «П. Холодного (батька) й Осипа Куриласа»[4]. Слід зазначити, що стаття Б. Лепкого була проілюстрована чотирма портретами гетьмана І. Мазепи, а саме: М. Бутовича, «ритовиною» з берлінського бувшого королівського кабінету штихів, гравюрою з королівської шведської ґрінсгольмської галереї та О. Куриласа.

Варто згадати також про те, що Б. Лепкому належать кілька портретів І. Мазепи. Це, зокрема, копія з портрета великого гетьмана роботи О. Куриласа, зроблена письменником для церкви Святого Михаїла с. Жовчів (Рогатинський р-н, Івано-Франківської обл.) на прохання о. П. Смика, чоловіка його двоюрідної сестри.

У фондах обласного комунального музею Б. Лепкого в м. Бережани зберігається ще два портрети Івана Мазепи роботи письменника. Враховуючи багаторічне зацікавлення Б. Лепкого живописною «мазепіаною», можемо стверджувати, що обидва вони виконані за зразками давніх гравюр. Розглянемо перший з них, на якому гетьман І. Мазепа зображений у молодому віці. Замість жупана чи киреї, панцир, на голові, злегка повернутій вправо, - шолом з пишними страусиними перами [5]. Візуально цей портрет нагадує роботу визначного українського гравера п. XVIII ст. Івана Міґури. У вищезгаданій статті Б. Лепкий подає опис тієї гравюри: «На ній (гравюрі – Н. С.) гетьман представлений у молодому віці, хоч має булаву (в лівій руці) і ордер св. Андрея, а властиво не ордер, а сам хрест Андрея. Тільки гетьман тут не в жупані, а в панцирі, з шоломом і з буйними струсевими перами на шоломі. Він повновидий і дивиться прямо на видця» [4, с. 444]. До другого портрета, теж, як і переший, мальованого олівцем, сам Б. Лепкий зробив примітку: «Змальовано зі старого дереворита»[6]. На ньому гетьмана зображено у старшому віці, обличчя пооране зморшками. Як і на попередньому портреті, він у панцирі і шоломі зі страусиними перами, на грудях орден з лентами. З якого конкретно дереворита змальовано цей образ невідомо, але візуально він дещо схожий з гравюрою роботи Дмитра Ґалаховського, яку Б. Лепкий у статті «Як виглядав гетьман Іван Мазепа?» описав так: «… він (гетьман. – Н. С.) старий, літ 70, в панцирі й шоломі, з ордерами й лентою, правою рукою сперся на хрест (основний мотив герба Мазепів), в лівій – тримає щит («защитник» віри й вітчини). Ріст більше, ніж середній, стать струнка…» [4, с. 445]. На обидвох портретах від постаті гетьмана віє мужністю, певністю своєї сили. Саме таким бачив провідника нації письменник.

У який час Б. Лепкий малював згадані два портрети невідомо. Проте в контексті епістолярію письменника, який засвідчує його глибокий інтерес до живописних полотен із зображенням гетьмана, можемо припустити, що зроблені вони були саме в часі пошуків у архівах та музеях портретів І. Мазепи. Згодом, вони послужили наочним матеріалом для створення образу гетьмана в романі-епопеї «Мазепа».

Таким чином, проаналізувавши епістолярій Б. Лепкого, його розвідку «Як виглядав гетьман Іван Мазепа?», ми бачимо, що зацікавлення портретами великого гетьмана, багатогранна діяльність митця у справі видання роботи О. Куриласа, стали поштовхом до створення образу «вождя нації» у літературному творі. Спочатку ця ідея знайшла своє майстерне втілення у поетичному циклі, в драмі «Мотря», а повністю була реалізована у масштабному прозовому творі романі «Мазепа», що став важливим джерелом для виховання молодого покоління патріотів-соборників [1].

Список використаних джерел

1.            Білик-Лиса Н. Так міг написати лише митець про митця / Надія Білик-Лиса // Жайвір. – 2000 р. – серпень. – С. 4.

2.            Гавдида Н. Літературно-малярський дискурс творчості Богдана Лепкого: Монографія / Наталія Гавдида. – К.: Смолоскип, 2012. – 228 с.

3.            Журавлі повертаються…: З епістолярної спадщини Б. Лепкого / Упор. В. Качкан. – Л.:Фенікс, 2001. – 920 с.

4.            Лепкий Б. Як виглядав гетьман Іван Мазепа? / Богдан Лепкий // Лепкий Б. Вибрані твори: У 2 т. / Упорядкув. та передм. Н. Білик, Н. Гавдиди; Прим. Н. Білик, Н. Гавдиди, Л. Білик. – К.: Смолоскип, 2011. – Т. 2. – С. 441 – 446.

5.            Лепкий Б. «Гетьман Іван Мазепа» (Папір, олівець). // Обласний комунальний музей Богдана Лепкого в м. Бережани (далі - ОКМБЛБ). – Основний фонд (далі - ОФ), - інв. № 543.

6.            Лепкий Б. «Гетьман Іван Мазепа» (Папір, чорний олівець) [З приміткою «Змальовано зі старого дереворита»]. // ОКМБЛБ. – ОФ, - інв. № 580.

 

Стрілець Наталія Леонідівна

Обласний комунальний музей Богдана Лепкого в м. Бережани

Пл. Ринок, 1.

м. Бережани

Тернопільська обл.

47501

Тел. моб. 0975779324

Старший науковий співробітник

Лепківська цитата дня

 

 

У різдвяні свята

Спішім брат до брата,

Позабудьмо, що нас ділить,

Що відводить нас від ціли,

І заколядуймо...

 

Тернопільщина фестивальна

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання