«ВЕРТЕП НАШИХ ДНІВ» - ГУМОРИСТИЧНИЙ БАРОМЕТР ГАЛИЦЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Стрілець Наталія

Старший науковий співробітник

обласного комунального

музею Богдана Лепкого

м. Бережани

«ВЕРТЕП НАШИХ ДНІВ» - ГУМОРИСТИЧНИЙ БАРОМЕТР ГАЛИЦЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

У статті на основі опрацьованих матеріалів із фондів Обласного комунального музею Богдана Лепкого в м. Бережани розповідається про діяльність популярного в Галичині у міжвоєнний період лялькового театру «Вертеп наших днів», засновником якого був Лев Лепкий.

Ключові слова: ляльковий театр, «Вертеп наших днів», Лев Лепкий, Львів, Галичина, Едвард Козак, Роман Купчинський.

Для міжвоєнного періоду в Галичині властива особлива модель українського театрального руху. Особлива роль у ньому належала мандрівним театральним трупам, які «будучи універсальною мобільною формою театральної практики, поширювали надбання тогочасної української культури, часом навіть формуючи рівень національної свідомості місцевого українського населення» [1, c.47]. Не міг стояти осторонь цього процесу і багатогранний у своїй творчості Лев Лепкий, який був співзасновником та автором спектаклів для багатьох молодих мандрівних театрів. Серед яких доволі відомою та популярною була перша українська галицька трупа естрадного характеру «Співомовки».

Проте вони, на жаль, як і більшість тодішніх нових театрів, довго не проіснували. На їх місці утворилася літературно-артистична сценка «Розрада». А Лев Лепкий разом з Романом Купчинським у січні 1926 р. створили гротесковий український театр ляльок «Вертеп наших днів», прототипом якого став старовинний пересувний український ляльковий театр, де ставили п’єси релігійного та світського характеру. Зі спогадів Р. Купчинського «У вчорашньому Львові» дізнаємося, що вертепну будку з головою козака зверху спроектував і виготовив Павло Ковжун, а перші дерев’яні ляльки за проектом Л.Лепкого робив різьбяр Андрій Коверко. Провідником «Вертепу» був Селянин, який провадив «панів» до Вифлеєму і дорогою давав їм свої «поради» [4, с. 24]. Керували ляльками, грали і співали куплети «Григор Ничка, Влодзьо Гірняк та Луць Лісевич» - пише у своїх спогадах «Торги у четверги» про зустрічі львівської української богеми в кав’ярні «Де-ля-пе» Едвард Козак [5, с. 60]. «Вертеп наших днів» був своєрідним гумористичним барометром громадського життя. У сатиричних, інколи навіть гротескних, барвах змальовував злободенні настрої та стан галицького суспільства. Автори текстів Галактіон Чіпка (Р. Купчинський) та Леле (Лев Лепкий) гостро реагували на вади у діяльності тодішніх громадсько-політичних, культурних діячів, на пекучу політичну проблематику, зокрема на вибори до сейму 1928 р. [1, с. 33]. Проте ніхто з «визначних громадян» не ображався за те, що потрапив на «вертепівське решето», навпаки – багато ображалися, що їх нема у «Вертепі», значить мало «заслужені». Вистави цього першого «Вертепу» були дуже популярними. Про це писав Едвард Козак: «Вертеп» наробив тоді багато шуму та переїхав цілу нашу Галичину» [5, с. 60]. Лише у Львові, за словами куратора лепківського архіву д- ра Р. Смика, його вистави йшли 13 разів, а згодом театр гастролював містами та більшими селами Галичини. Чи відвідали тоді вертепівці Бережани, на жаль, не знаємо. Проте, зі спогадів того ж Р. Смика, довідуємося про їхні виступи в Рогатині (Івано-Франківська обл. – Н. С.). Йому тоді дев’ятирічному хлопцеві, навіть вдалося побувати на одному з тих виступів. Безперечно це запам’яталося на все життя [7, с. 176].

Окрилені небувалим успіхом, організатори вирішили продовжити вистави. Друга вертепна постановка мала дещо змінену назву – «Новий Вертеп». У написанні нових текстів для неї активну участь брав талановитий художник та журналіст Едвард Козак (Еко). Щодо нових ляльок, то Е. Козак у спогадах зазначає: «вже для «Нового Вертепу» шила ляльки із шматок моя дружина Марія Козак» [5, с. 60]. Поводирями ляльок були ті ж самі актори, що й у першому «Вертепі». Відбулися деякі зміни серед персонажів – так, «трьох царів» (В. Вишиваного, П. Скоропадського, Й. Сталіна), жида та «визначних громадян» до Вифлеєму провадив легендарний сотник УСС Іван Цяпка-Скоропад. Поважне місце у текстах займала стрілецька тематика [7]. Другий «Вертеп» теж користувався неабияким успіхом - з ним актори об’їхали всю Галичину: Мости, Рава-Руська, Любачів, Яворів, а на Тернопільщині – Збараж, Залізці, Тернопіль, Борщів і деякі великі села [5, с. 60]. Деякі фрагменти із першого та другого «Вертепів» друкувалися у львівських гумористичних часописах. Так, у журналі «Зиз» (редактор Лев Лепкий) від 1 червня 1928 р. № 11 було опубліковано «виїмок з ІІІ дії» «Вертепу наших днів»[3, с. 3-4].

Побачивши який великий успіх мали обидва «Вертепи», їхні творці вирішили не обмежувати свої гастролі рідними теренами, а поїхати закордон, зокрема до Америки, і показати вистави для українських емігрантів. Сценарій третього «Вертепу» був складений із частин, найвдаліших фрагментів перших двох, а також до ляльок були введені нові персонажі – громадські діячі Нового Світу. Поїздка відбувалася у 1929-1930 рр. Із невеликої замітки у газеті «Свобода» можемо зробити висновок, що вистави спочатку користувалися успіхом серед емігрантів. Писалося в ній зокрема таке: «… треба кожному з цікавих спішитися, щоби побачити виставу «Вертеп наших днів», бо наші гості зі Львова мусять їхати за кілька днів у дальшу дорогу, щоби дати ще вистави по інших більших містах Америки. Вистава та була довгий час сенсацією рідного краю. І не диво, бо представлені в ній особи, які добре відомі нашому громадянству і які відіграли чи відіграють визначну ролю у нашім національнім життю. А що все те повне гумору й сатири, то не дивно, що всі вистави переповнені цікавою публікою» [2, с. 3]. Проте згодом емігранти образились за те, що «на решето» були взяті їхні визначні діячі, а саме дійство для більшості було не зовсім зрозумілим, «щось ні то для старих, ні то для дітей», тому гастролі стали фактично провальними. Р. Смик також згадував про те, що зі Львова довелось пересилати гроші на зворотню дорогу для акторів та ляльок. [7, с. 176]

Така неприємна «американська пригода» психологічно зломила і знеохотила творців «Вертепу». Наступила довга двадцятирічна перерва. Невідомою залишається доля ляльок (як дерев’яних, так і пошитих з тканини) з усіх цих «Вертепів». Ні Едвард Козак, ні Роман Купчинський, ні інші учасники проекту з плином часу, коли писали свої спогади, уже не могли пригадати, що з ними сталося. Д-р Р. Смик припускав, що просто пропасти вони не могли і що, можливо, ці ляльки є у фондах котрогось із Львівських музеїв, але ніхто не знає про це.

Через довгих двадцять років, після закінчення Другої світової війни творці першого «Вертепу» Л. Лепкий та Р. Купчинський вирішили відновити стару традицію. Сталося це 1948 р. вже на еміграції, в баварському селищі Бльонґофен, де були розташовані табори для переміщених осіб. Шиттям ляльок та костюмів для них займалася дружина Л. Лепкого Марія (Міка) Драгомирецька, а обличчя розмальовував сам Леле. І були вони, за свідченнями очевидців, доволі пізнаваними. Усіх ляльок було 16, і всі вони, завдяки старанням Міки та інших членів родини збереглися та переїхали разом з Лепкими до США. Ось як подає їх перелік д-р Р. Смик: «1. Василь Витвицький – музиколог і композитор; 2. Богдан Паздрій – відомий актор; 3. Д-р Лев Мишуга – редактор газети «Свобода» у США; 4. Д-р Василь Мудрий – політичний діяч; 5. Д-р Борис Кудрик – музиколог і композитор; 6. Олена Лотоцька – діячка жіночого руху; 7. Мілена Рудницька – політична діячка, акторка; 8. Ірина Пашковська – діячка жіночого руху; 9. Д-р Кость Левицький – політичний діяч; 10. Володимир Блавацький – актор, режисер, директор театру; 11. Олесь Бабій – поет; 12. «Гетьманець»; 13. «Ванька»; 14. Характер (не зідентифікований); 15. Селянин; 16. Сталін – очільник СРСР» [7, с. 177].

У 90-х роках під час одного зі своїх приїздів на Україну куратор архіву Лепких д-р Р. Смик разом з багатьма цінними лепківськими раритетами привіз і ляльки з «Вертепу». Він розділив їх на дві частини і передав на зберігання до Музею родини Лепких у Жукові та Тернопільського обласного краєзнавчого музею. Згодом краєзнавчий музей передав свою частину колекції Обласному комунальному музеєві Богдана Лепкого. А саме такі ляльки: Василь Витвицький, Лев Мишуга, Василь Мудрий, Олесь Бабій, Гетьманець, Селянин, Характер (не ідентифікований). Вони і зараз зберігаються у фондах нашого музею. Д-р Р. Смик також згадував про те, що зберігся і сценарій цього останнього «Вертепу», але «якийсь ентузіаст чи коректор його «звудив»» [7, с. 177].

Рівночасно із «Вертепом» Купчинського - Лепкого теж у таборі для переміщених осіб у місті Атабенбурґ група ентузіастів, пам’ятаючи виступи двадцятирічної давності, створили свій власний «Вертеп» [7, с. 177]. Щодо його діяльності не маємо жодної інформації. Таким чином, можемо говорити про два – четвертий та п’ятий – «Нові Вертепи, які діяли після Другої світової війни, на жаль уже не в Україні, а на території Німеччини. Ось такою була історія лялькового театру «Вертеп наших днів» від 1926 р. до 1948 р.

Після переїзду до США Лев Лепкий зумів дуже швидко підхопити всі нюанси життя емігрантів. Та й особливих труднощів це не створювало, оскільки сам був у ролі новоприбулого і на собі довелось відчути всі «принади» емігрантського життя. Ці спостереження та власний досвід лягли в основу чергового «Нового Вертепу», уже американського. Але він різнився від своїх попередників тим, що був створений у формі ревії, де замість ляльок ролі виконували актори. За словами д-ра Р. Смика, повний сценарій цього «Вертепу» на два акти зберігся повністю в рукописі та в машинописі. Чи був він переданий до музею родини Лепкий у Жукові, щоб збагатити експозицію про Лева Лепкого, не відомо. В основу вертепної ревії було покладено діалог-дискусію на громадські, політичні, культурні теми між двома опонентами. У першому акті, окрім діалогів, ще були монологи «Спудея» та «Хлопа», що викладали своє бачення тодішніх політичних та побутових проблем. Кожен акт мав певну кількість «дискусійних пар», але родзинкою була суперечка «Сталіна і Мишуги» (Мишуга – редактор щоденника «Свобода» в США) на політичні теми та бажання Сталіна залишитись у Вільному світі, але НКВД його дуже пильнує [7, с. 177-178]. Лев Лепкий думав, що дотепно складені діалоги на проблемні теми, актуальні та усучаснені куплети і пісні зможуть прижитись у Новому Світі, поміж новоприбулих емігрантів, та склалось зовсім не так – «Вертеп» не здобу в собі такої великої популярності, як попередні, і припинив своє існування остаточно. Уривок із другого акту цього «Вертепу», а саме діалог «Сталін і Мишуга» був надрукований у збірнику вибраних творів Л. Лепкого, який вийшов до 110-ї річниці від дня народження письменника у 2001 р.

Без сумніву, і ляльковий, і «Новий Вертеп», у якому грали актори, є для нас цікавим явищем культурного життя Галичини к. ХІХ – п. ХХ ст. та українських емігрантів у післявоєнний період. Багато порушених у них проблем можуть бути перенесені й у наш час, а деякі навіть стали ще більш актуальними. Збережені ж тексти чи їх фрагменти можуть бути цінним матеріалом для досліджень істориків, соціологів, культурологів і, звичайно ж, лепкознавців.

Література:

1.            Боньковська О. Театральне мистецтво на західноукраїнських землях у 1918 – 39 роках. / Боньковська Олена // Студії мистецтвознавчі. Театр. Музика. Кіно. – К.: ІМФЕ НАН України, 2008. - № 2 (22). – С. 27 – 48.

2.            Вертеп наших днів (в рубриці «З українського життя в Америці»). // Свобода (США). – 21 червня 1930 р. – Ч. 143. – С. 3.

3.            Вертеп наших днів (виїмок з ІІІ-ої дії). // Зиз. – 1 червня 1928 р. – Ч. 11. – С. 3-4.

4.            Качкан В. Український дух скріплювали поети./ Качкан Володимир // Лев Лепкий в історії української культури. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 110-й річниці від дня народження Лева Лепкого. – Тернопіль: ТДПУ, 1999. – С. 15 – 34.

5.            Козак Едвард – Еко Торги у четверги./ Козак Едвард // Сучасність. – 1984. – Ч. 9 (281). – С. 55 – 60.

6.            Лепкий Л. Твори. – Тернопіль, 2001. – С. 147 – 149.

7.            Смик Р. Дещо про «вертепи»./ Смик Роман // Лежить на серці доля України. Виступи. Публікації. Рецензії. Листи. Бібліографічний покажчик. – Тернопіль: Джура, 2003. – С. 175 – 178.

Лепківська цитата дня

 

 

У різдвяні свята

Спішім брат до брата,

Позабудьмо, що нас ділить,

Що відводить нас від ціли,

І заколядуймо...

 

Тернопільщина фестивальна

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання