ЗА «КАЗКОЮ МОЙОГО ЖИТТЯ» Богдана Лепкого

Тої ночі не міг довго заснути. Надслухував, чи не гавкають пси, чи не скрипить брама і чи хтось не відчиняє дверей.

Але скрізь було тихо як в усі. Ще тихіше, бо в усі часом щось шумить, як у тій мушлі, що на секретарці.

Тільки зі спальні, крізь дірку від ключа, продиралося бліде світло від нічної лампки.