Згадки з дитячих ранніх літ…
Богдан Лепкий
Спогади дитинства, як сонячні зайчики, метушаться, то збираються докупи, то розбігаються урозтіч, висвітлюють у пам’яті, ніби прожектором, дорогі серцю картини. Зазвичай дорослі люди згадують своє дитинство у світлих, радісних тонах, як час забав та безтурботності. А письменники ще й часто з цих спогадів «позичають» щось для своїх творів. Сьогодні пропонуємо вам фрагмент із «Казки мойого життя» Богдана Лепкого, написаний на основі спогадів з раннього дитинства письменника, пов’язаних зі святом Преображення Господнього, водночас розпочинаємо нову рубрику «П’ять хвилин на добру книжку».
Ще мій покійний дід викопав був в Розі ставок, а на Кирничках розвів пасіку. […]
Не вмер поет. Він тільки на хвилину,
Утомлений недолею, спочив;
І бачить в сні свобідну Україну,
Дніпро, степи і всьо, що так кохав.
І бачить в сні: луна кругом палає,
Сторіками у море ллється кров…
Не вмер поет. Він вгору піднімає
Потоптану народну хоругов.
Богдан Лепкий
21 липня бережанці зібралися у виставковій залі музею Богдана Лепкого, щоб вшанувати 81-у річницю з дня смерті Великого Сина Золотого Поділля.