У Бережанах, на Йордан, святили воду або на ставі, або в кам’янім басейні при криниці в Ринку.

Як не було морозу і вітру, що людей із ніг валив, то йшли на став. Там стояв з грубого льоду вирубаний великий хрест, обтиканий смереками та ялинками, біля нього й святили воду.

Але це мало коли бувало, бо якраз під Йордан приходили найтріскучіші морози, а вітри на ставі майже ніколи не вгавали.

Так тоді водосвяття відбувалося звичайно в Ринку.

Процесії з усіх церков і костелів з коругвами, хрестами й образами околювали великим кругом криницю, гімназійна молодь густою лавою підпирала ратуш, а напроти неї, у відступі яких двадцятьох метрів уставлялась сотня 55-го п. піхоти під командою старшин, часто-густо українців. […]

А тим часом коло криниці, поки жив мій дід, то він, як парох і декан бережанський, а по його смерті наш катехит, Соневицький, довершує святого чину водосвяття. Пускає хрест на воду… хор… команда… і грімка сальва стрясає мурами бережанського Ринку. Де які птахи були: ворони, круки, галки, голуби – зриваються і, стривожені, кружляють понад нашими головами, думаючи, що це стріли на них, аж заспокоєні відлітають до своїх гнізд на дахах і на вежах. […]

Народ біжить до освяченої води. Набирають її у збанки й несуть до своїх домів, бо це – йорданська вода, що має особливу силу. В хатах чекають на неї, бо поки її не нап’єшся, нічого до уст взяти не можеш.

Богдан Лепкий уривок із книги «Казка мойого життя».

Осип Курилас Рисунок в газеті «Новий час», 1923-1926. Папір, туш, перо. Із книги Андрій Крижанівський Осип Курилас. Альбом-монографія. — Львів: Західноукраїнський інформаційно-видавничий центр, 2008. С. 269. 

Осип Курилас Ілюстрація до книжки «Моя перша книжечка», 1938. Папір, олівець. Із книги Андрій Крижанівський Осип Курилас. Альбом-монографія. — Львів: Західноукраїнський інформаційно-видавничий центр, 2008. С. 259.