Тернопільська обласна рада

 

oda.te.gov.ua

 

kultoda.com.ua

 

mincult.kmu.gov.ua

 

president.gov.ua

 

rada.gov.ua

 

Бережани

Нас відвідали:

1198993
Сьогодні
Вчора
Цього тижня
Цього місяця
Всього
581
1753
4120
35579
1198993

ДО 105-РІЧНИЦІ СМЕРТІ ІВАНА ФРАНКА

БОГДАН ЛЕПКИЙ ІВАНОВІ ФРАНКОВІ

Не було тобі втіхи великої

На тернистій дорозі життя.

В нетрях пущі великої, дикої

Ти шукав для себе забуття.

Серед реву юрби гамірливої

Наслухав голоси вищих сфер,

І до ночі тужив зорешливої,

І від туги за сонечком мер.

Праву руку простяг свому ближньому,

В жмені серце ніс власне, любов, —

Аж в блуканні тому дивовижному

До самотного гробу дійшов.

Богдан Лепкий

Вістка про смерть Івана Франка застала Богдана Лепкого на праці у таборі для військовополонених російської царської армії у Вецлярі (Німеччина). «Мене якби хто підстрелив. Стою, мов до землі приріс. … Здавна привикли ми до того, що Франко хворий. Всілякі вісті про його недугу ходили. Правдиві й вигадані. …Потішалися гадкою, що скрипливе колесо довго їздить. А тим часом забули, що до часу жбанок воду носить. Жбанок, у якому зберігалася чудотворна вода поетових гадок і почувань, розбився — Франко помер», — писав Богдан Лепкий у «Трьох портретах».

До пятої річниці смерті «невтомного робітника на полі рідної культури» газета «Українське слово», заснована «Українською громадою» Берліна, присвятила його памяті окремий номер. На той час Богдан Лепкий був активним дописувачем цього часопису, входив до його редакції. Тому не дивно, що саме йому належить передова стаття від імені редакції у памятному 36 номері. Також письменник помістив у газеті ще один власний допис «Іванові Франкові в пяті роковини смерті». Пропонуємо вам невеликий уривок з нього:

«Він для мене не співець боротьби й контрастів, не каменяр на шляху поступу, не той, що діри в плотах затикає, як він сам про себе казав, ні, я вважаю його перше всього великим поетом, тим чужинцем на шляхах сального життя, тим безприютним мандрівцем по базарах торговища людського, тим бездомним Перебендею, що на самотну могилу ходив з Богом розмовляти. …

У боротьбі за наше народне існування заслоняємося ним, як одним із наших сталевих щитів. Беремо з його творів і з його життя те, що нам конечно потрібне, щоб рятувати себе. Але то, що творило ядро його душі, вогнище його духу, джерело його творення, — те лишаємо щасливішим від нас нащадкам. Вони мають змалювати його справжній портрет, мають схопити ці незмінимі риси його духовної подоби, мають скласти синтез з цього, що в Франку було вічного і незалежного від проминаючої хвилини. … Вічно задуманий, вічно шукаючий чогось, вічно збираючий водно безліч ниток існування, безліч явищ, вражінь, помічень. Відпочинку шукає в пущі всіляких наук, в праці знаходить забуття. В гаморі суспільно-політичної боротьби, в агітації, організації, полеміці бере участь, жертвує своїм часом, навіть здоровям, добром, здобуває пошану, вдяку, стає авторитетом, але дома почуває себе що лиш у зівялому-то «листі», у «Вишенськім», в «Панських жартах», а перш всього в «Мойсеї». «Мойсей» — це він, там найбільше з того, що творило його «святую святих». «Пролог» до цеї поеми — його найсильніше слово. Мало коли українська мова доходила до цеї висоти тону, до цеї зворушливої, потрясаючої сили, що там. Пролог до «Мойсея» дзвенить, як стріла з лука невідомої найвищої сили — абсолюту. Вбиває низьке і нікчемне ради високого й достойного …

Не розуміли ми його — і я, і ви, і всі ми.

Така вже доля великих.

Суворим здавався він нам і непривітним, ніби чужим.

А між тим він ніс серце у зціпленій жмені,

серце, любові повне.

Обіцяної землі, до котрої нас вів, не побачив. …

Треба йти, треба боротися, гадкою й ділом, працею мязів і енергією мозкових звоїв. «Вони» борються разом з нами, великою боротьбою з-за гробу: Хмельницький, Шевченко, Драгоманів, Франко і дехто другий».

 

У 1933 році брати Богдан та Лев Лепкі були причетними до відкриття надгробного памятника Іванові Франкові у Львові. Богдан Лепкий 27 травня виголошував слово про Івана Франка під час святкового концерту в кінотеатрі «Атлантік». А Лев Лепкий брав участь у складанні програми власне урочистого відкриття надгробного памятника на Личаківському кладовищі 28 травня 1933 року.

Лепківська цитата дня

Дивіться – Азія на нас іде! Орди заливають нас, мов потоп, палять городи й села, руйнують культуру, грозять неволею, - а ви й дальше воюєте самі поміж собою? А ви й дальше сваритеся о межу, видираєте один одному малий клаптик землі, щоби стратити цілу країну? А ви й дальше маєте на увазі тільки власне ваше добро, власні достатки й власні почесті! Вас вітчина мало що обходить!

Зараз на сайті

На сайті 34 гостей та відсутні користувачі

Тернопільщина фестивальна

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання